Метатеорія мовознавства. Від автора

Костянтин Тищенко. Метатеорія мовознавства. - К.: Основи, 2000.- 350 с.

Від автора

Читач напевно зверне увагу на рясне цитування в першiй третинi книги i майже повну вiдсутнiсть цитат, починаючи від § 2.6. Ця особливiсть тексту - справдi данина тому часу, коли книга створювалася. Пересiчний громадянин не мiг тодi без спецiальної санкцiї пропонувати щось нове в такiй серйознiй iдеологiзованiй областi, як методологiя науки, а сподiватися на позитивний наслiдок прилюдного захисту своїх  iдей - і поготiв. Тому навіть найстараннiший авторський звичайний переказ i аналiз потрiбних наукознавчих i фiлософських положень нiяк не ґарантував пропонованій на їх основi метатеоретичнiй концепцiї мовознавства безпеки вiд окремих пильних функцiонерiв вiд науки. На тодішнiх захистах дисертацій цiлком вiдкрито практикувалися еристичнi арґументи ad hominem- “до особи” замiсть єдино виправданих наукових арґументiв ad rem - “до сутi справи”. Це змусило автора уважно вивчити всю систему вживаних в юридичнiй еристицi засобiв (див. 504) i свiдомо обрати для оборони обґрунтування своєї концепцiї додатковий арґумент ad verecundiam - посилання на авторитети, незборимi для недоброзичливого опонента. Так зброєю захисту стали численнi точнi цитати з негайним посиланням на першоджерело та iдеологiчно визнане прiзвище. З потрiбних для успiху справи рясних цитат тодiшнiх  вiтчизняних фiлософiв та iдеологiв довелося у повному розумiннi слова “зшити” всю першу третину книги. Проте сьогоднiшнiй читач бачить, що ця “мозаїка” цитат цiлком пiдпорядкована попередньому авторському задуму. Це всього лише своєрiдна “аплiкацiйна” технiка, у якiй виконано заздалегiдь опрацьовану автором у деталях загальнотеоретичну схему, що мала стати методологiчним пiдґрунтям для нової наукової iдеї.
Подальший вiдомий перебiг подiй на передзахисному етапi в часи горбачовської  перебудови та на самому захистi дисертацiї вже в незалежнiй Українi довiв, що лише пiд прикриттям цього панцира з цитат авторитетiв метатеоретична концепцiя мовознавства - головний здобуток книги - могла пробити собi шлях до визнання.
Бiльшiсть офiцiйних рецензентiв роботи й чимало колеґ високо оцiнили цю дослiдну працю i тодi ж висловили пропозицiю рекомендувати її до друку. При пiдготовцi тексту до видання сьогоднi, коли вiд часу захисту минуло вже понад сiм рокiв, автор все-таки залишив ці зшиті з цитат перші параграфи тексту як свідчення доби, вирiшивши в разi  потреби послатися на слушну для такого випадку думку Б. Паскаля: “Qu’on ne dise pas que je n’ai rien dit de nouveau, la disposition des matieres est nouvelle” (Нехай не кажуть, що я не сказав нiчого нового: розмiщення матерiалу- нове.- B. Pascal. Pensees. II.- Paris, 1977.- P. 138). Що ж до ступеня новизни книги в цілому, то вона говорить сама за себе.
Задум книги виник iще наприкiнцi 1960-х рокiв. Тодi, не уявляючи до кiнця масштабiв поставленої мети, автор рiк у рiк впорядковував виклад окремих дiлянок унiверситетських теоретичних курсiв з мовознавства. Поступово з’ясовувалися об’єктивнi зв’язки мiж окремими блоками знань, кожна переоцiнка ролi частини цiлого кориґувала загальну концепцiю, спонукаючи до поетапного звiльнення вiд стереотипiв, аж поки у 80-i роки не з’явилася нова якiсть реорганiзованої системи лiнґвiстичних знань. Все це можна простежити за публiкацiями.
В мiру формування концепцiї автор використовував результати свого дослiдження,  керуючи написанням кандидатських дисертацiй, дипломних i курсових робiт. Протягом 35 рокiв рiзнi елементи метатеорiї були з користю для справи впровадженi у навчання на факультетах фiлологiчного профiлю Київського унiверситету iменi Тараса Шевченка у читаних автором теоретичних курсах загального мовознавства, вступу до мовознавства, основ мовознавства, лiнґвiстики для сходознавцiв, психологiї мови, основ наукових дослiджень, а також у численних практичних курсах iноземних мов найрiзноманiтнiшої будови, як-от: романських, ґерманських, слов’янських, валлiйської,  турецької, перської, фiнської, баскiйської та iн.
Викладену в книзi метатеоретичну структуру мовознавства було взято за основу проекту навчального музею мов i мовознавства. Його експозицiю складає унiкальний фонд наочного приладдя до названих мовознавчих курсiв, який створений упродовж 30 рокiв за авторськими ескiзами на єдинiй метатеоретичнiй основi та включає понад 300 ватманських аркушiв плакатiв, схем, таблиць i карт. Вiд 70-х рокiв цей фонд був  неодноразово експонований на тематичних виставках у Київському унiверситетi та за його межами, вiн систематично оновлюється, осучаснюється i досi реґулярно використовується у навчанні студентiв. Вiд 1992 року фонд має примiщення для постiйної експозицiї у створеному з iнiцiативи автора мiжфакультетському Лiнґвiстичному навчальному музеї Київського унiверситету iменi Тараса Шевченка (див. Додаток).
Визнання свiтової наукової громадськостi музей дiстав 1999 року, здобувши премiю Ради вчених товариств Америки за лiдерство в галузi гуманiтарних наук.
Усiм доброзичливим моїм колеґам, якi пiдтримували мене вiд захисту дисертації i до цiєї пори, автор складає подяку: передусiм- офiцiйним опонентам Н. Ф. Клименко, I. П. Бiлецькiй, М. В. Шереметi, I. В. Бичку, I. Є. Грицютенку, Ф. С. Бацевичу; а також О. Є. Семенцю, I. I. Магушинцю, С. В. Семчинському, В. Ф. Чемесу, Ю. С. Степанову, Е. Кнеру, О. Ф. Бондаренку. А. А. Медведєву, В. Д. Радчуку, О. Й. Прiцаку, керiвникам  унiверситету акад. В. В. Скопенку, Л. В. Губерському, В. М. Перзi.
Публiкацiю книги автор сприймає з вдячнiстю як iще один крок до визнання суспiльної цiнностi його наукових iдей. Її вихід у світ став можливим завдяки добрiй волi видавництва “Основи” в особi його директора В. В. Кирилової, уважливої участі С. Д. Павличко, головного редактора А. М. Чердаклi, майстра комп’ютерного складання С. І. Бичка.
Усiм основ’янам - моє сердечне спасибi.
Київ, травень 2000 р.
К. Тищенко

До попередньої сторінкиДо початкової сторінкиДо початку сторінки
Костянтин Тищенко | Метатеорія мовознавства | Лінґвістичний музей
Натиcніть, будь-ласка, Control + D щоб помістити сторінку у Вибране (створити Закладку)
 
© К. Тищенко, 2000
Вебмайстер Ю. Пероганич, зміни внеснені 16.12.2000