Метатеорія мовознавства

Мiжфакультетський Лiнґвiстичний навчальний музей Київського унiверситету

Костянтин Тищенко. Метатеорія мовознавства. - К.: Основи, 2000.- 350 с.

Мiжфакультетський Лiнґвiстичний навчальний музей Київського унiверситету

1. Склад об’єкта
1.1. Фонд графiчних експонатiв
1.2. Фонд мовних звукозаписiв
1.3. Фонд об’ємних експонатiв
1.4. Бiблiотечний фонд
1.5. Фонд предметiв культури
2. Експозиція
2.1. Системний курс мовознавства
2.2. Ґалерея мов свiту
2.3. Iсторiя письма
2.4. Вiтрини змiнної експозицiї
3. Наукова й педагогiчна новизна

4. Науково-освiтнi функцiї

5. Мiжнароднi контакти музею

6. Унікальність музею

Із відгуків відвідувачів

До попередньої сторінкиДо початку сторінки

Мiжфакультетський Лiнґвiстичний навчальний музей Київського унiверситету є першим i поки що єдиним у свiтi музеєм мов i мовознавства. Концепцiя музею, його структура i синоптичний метод викладання теоретично обґрунтованi й захищенi в докторськiй дисертацiї К. М. Тищенка “Метатеорiя мовознавства” (Київ, 1992 р.). Музей створений 1992 року наказом ректора Київського унiверситету при активному сприяннi унiверситетського Товариства української мови (голова товариства — доц. В. Д. Радчук).

1. Склад об’єкта

Музей складається з 5 фондiв колекцiй матерiалiв про мови свiту i мовознавство, а саме: 1) фонду графiчних експонатiв; 2) фонду мовних звукозаписiв; 3) фонду об’ємних експонатiв; 4) бiблiотечного фонду та 5) фонду предметiв культури. Вiд 1992 року експозицiю музею розгорнуто у примiщеннi № 455-А головного корпусу Київського унiверситету.

1.1. Фонд графiчних експонатiв

Фонд графiчних експонатiв включає такi матерiали: понад 300 ватманських аркушiв формату А1 унiкальних авторських кольорових графiчних робiт (ориґiнали), якi iлюструють рiзнi аспекти й вузловi проблеми науки про мови свiту. Цi графiчнi роботи створював протягом 30-и рокiв за єдиним планом засновник i завiдувач музею проф. К. М. Тищенко, а також студенти пiд його керiвництвом та за його ескiзами. Описуванi роботи являють собою географiчнi схеми, карти, кольоровi таблицi та графiки, зразки текстiв 80-ма мовами свiту, зразки рiзних систем письма, шрифтiв, алфавiти мов свiту тощо. Значна частина експонатiв окантована пiд скло у дерев’яних рамках формату А1.

1.2. Фонд мовних звукозаписiв

Унiкальний в Українi фонд мовних звукозаписiв зразкiв усного мовлення близько 100 мов свiту з плакатами до них, що мiстять збiльшенi письмовi уривки записаних на магнiтоплiвку текстiв. Фонд започаткували ще наприкiнцi 50-х рокiв проф. А. О. Бiлецький та доц. Т. С. Мiщенко, згодом його переписав на нових носiях i значно розширив проф. К. М. Тищенко. Цiннi та рiдкiснi звукозаписи подарували фондовi: А. Пiсович (Кракiв, 1976), Т. Рантакаулiо (Гельсiнкi, 1984), А. С. Чегодаєв (Київ, 1980), проф. М. Уокер (Кардиф, 1992), викл. Е. Бабасе (Вiторiя-Ґастейс, Країна баскiв, 1991), Е. Кароф (Бретань, Францiя, 1993), проф. А. Памєс Бертран (Ґранада, 1996), В. В. Поломаний (Київ, 1994), проф. Н. Ф. Баллонi (Рим, 1995). Досi зiбранi записи включають тексти рiзними мовами— вiд чукотської до африканських, вiд норвезької до японської. Майже повнiстю представленi мови Європи.

1.3. Фонд об’ємних експонатiв

Поки що найменший фонд об’ємних експонатiв мiстить муляжi й макети об’єктiв, причетних до мовної проблематики (муляж головного мозку з зазначенням мовних дiлянок кори великих пiвкуль, муляжi клинописних табличок, архаїчних аналогiв письма— кiпу, вампум тощо). Iснує попередня домовленiсть про створення для музею кiлькох скульптурних копiй портретiв античних фiлологiв, єгипетського писаря, скульптури Хаммурапi з таблицями законiв та iн.

1.4. Бiблiотечний фонд

Унiкальний бiблiотечний фонд мiстить книжки багатьма мовами свiту, в тому числi з авторськими дарчими написами музею вiд видатних лiнґвiстiв, колекцiю букварiв мовами свiту, що її зiбрав і подарував музею доц. I. I. Магушинець, пiдручники й посiбники як з поширених, так i з релiктових мов свiту, зокрема— баскiйської, валлiйської, фризької, менської, бретонської, галiсiйської, каталанської, ретороманської, окремих мов Iндiї, Африки, Азiї та Америки.

1.5. Фонд предметiв культури

Фонд предметiв культури, якi правлять за країнознавчий фон для окремих тем експозицiї: це нацiональна символiка, прапори країн свiту (ориґiнали на тканинi та зменшенi паперовi копiї), кольоровi репродукцiї краєвидiв, а також етнографiчнi сувенiри, подарованi музею вiдвiдувачами.
Всi колекцiї музею поступово поповнюються завдяки дарункам лiнґвiстiв з України та iнших країн свiту.

До попередньої сторінкиДо початку сторінки

2. Експозиція

Експозицiйна частина матерiалiв названих фондiв розгорнута згiдно з наказом ректора у примiщеннi коридорного типу № 455-А, (або 463: план додається) головного корпусу Київського унiверситету по вул. Володимирськiй, 60. Експозицiя складається з таких роздiлiв: 1. Системний курс мовознавства. 2. Ґалерея мов свiту. 3. Iсторiя письма. 4. Вiтрини змiнної експозицiї.

2.1. Системний курс мовознавства

Найбiльший роздiл “Системний курс мовознавства” має 7 секцiй (кожна по 15—25 кв. м експозицiйної площi): 1. Метатеорiя. 2. Мови свiту. 3. Дiалекти. 4. Iдiолекти. 5. Структури. 6. Мовнi знаки. 7. Iсторiя мови i мов. Склад секцiй та їхня послiдовнiсть захищенi докторською дисертацiєю завiдувача музею (1992 р.).

2.1.1. Секцiя “Метатеорiя”

мiстить “Узагальнену матрицю лiнґвiстичних знань” (науковий пiдсумок дисертацiї “Метатеорiя мовознавства”)— вперше в iсторiї науки створену повну орiєнтацiйну базу окремої наукової дисциплiни. Тут експонуються також портрети й бiографiчнi данi видатних мовознавцiв та вiдомостi про iсторiю музею. На прикладi колонки “Лiнґвiстичнi одиницi” з “Узагальненої матрицi лiнґвiстичних знань” розкривається подальша структура експозицiї музею.

2.1.2. Секцiя “Мови свiту”

мiстить графiки й таблицi, що iлюструють поняття лiнґвосфери, вегiкулярностi мов та її параметрiв: демографiчного, економiчного, мовно-полiтичного, iнформацiйного, культурного; географiчне розмiщення мов свiту, генеалогiчну класифiкацiю 20 мовних родин i 7 фiл мов; шляхи проникнення i склад лексичних запозичень з iноземних мов до української та у зворотному напрямку; лексичнi вiдстанi мов Європи; роль державної мови в етностосунках з меншинами у рiзних країнах свiту та iн.

2.1.3. Секцiя “Дiалекти”

мiстить карту живих територiальних дiалектiв української мови, дiалектнi картосхеми iнших мов, матерiали про соцiальнi, фаховi та вiковi дiалекти, ориґiнальнi аркушi пробних вiдбиткiв карт Лiнґвiстичного атласу Середземномор’я, зразки українських етнографiчних матерiалiв з дiалектною термiнологiєю тощо.

2.1.4. Секцiя “Iдiолекти”

мiстить зображення топокарти кори лiвої пiвкулi мозку правшi з локалiзацiєю мовленнєвих зон кори; схеми активностi кори мозку при рiзних видах мовної дiяльностi за даними електроенцефалограм; зрушення у мовнiй поведiнцi “лiво-” та “правопiвкульного” пацiєнтiв при шокотерапiї, що пояснює проблему функцiональної асиметрiї людського мозку; особливостi запам’ятовування i забування мовної iнформацiї; мовної пам’ятi; схему оптимальних етапiв практичного вивчення iноземної мови та iн.

2.1.5. Секцiя “Структури”

iлюструє рiзноманiтнi аспекти синтаксичної будови мов, мовної типологiї (зразки будови iзолятивних, аґлютинативних, флективних, iнкорпоративних, полiсинтетичних мов; таблицi синтаксичної типологiї Дж. Ґрiнберґа), математичних закономiрностей будови тексту (частотнi словники, лiнґвостатистичнi закони Есту — Зiпфа, Ґiро, Ґрiнвуда — Юла, Флеша, Гердана, Арапова — Герц та iн.).

2.1.6. Секцiя “Мовнi знаки”

органiзована навколо схеми будови лiнґвiстичного знака з шiстьох складникiв: референт або денотат (рiч), десиґнат (образ речi), сиґнiфiкат (поняття про рiч), сиґнiфiкант (поняття про звучання слова), десиґнант (образ звучання слова), денотант (реальне звучання слова, “iм’я”); мiстить також iлюстрацiї до плану вираження (фонетика, графiка) та змiсту (семантика).

2.1.7. Секцiя “Iсторiя мови i мов”

мiстить iлюстративний матерiал до тем: “Походження мови”, “Iсторiя мовного мислення”, “Контенсивна типологiя мов”, “Ареальна класифiкацiя мов”, “Палеонтологiя мов”, “Еволюцiя мовної карти свiту”, “Релiктовi та згаслi мови”.
Окремо сформовані тематичні експозицiї “Iсторичний та просторовий розвиток слов’янських мов” та “Iсторiя дiалектного формування української мови”. Цi двi експозицiї обрамляють державний герб України в оточеннi iсторично спорiдненої геральдики київських князiв.

2.2. Ґалерея мов свiту

Роздiл експозицiї “Ґалерея мов свiту” площею 31 кв. м розмiщений над фризом уздовж усiєї експозицiйної зали та включає заскленi плакати формату А1 iз зразками текстiв мовами свiту, до яких iснує магнiтофонний супровiд (можуть бути озвучені також екскурсоводом або екскурсантами). Пiд кожним плакатом розмiщено кольоровi прапорцi країн, де вживана дана мова. Послiдовнiсть плакатiв— на генеалогiчнiй основі. Найповнiше представленi iндоєвропейськi мови.
А. Слов’янська група представлена текстами таких мов: македонська, болгарська, сербська, хорватська, словенська, чеська, верхньолужицька, нижньолужицька, польська, словацька, українська, бiлоруська, росiйська.
Б. Ґерманська група вiдображена у зразках текстiв такими мовами: нiмецька, нiдерландська, анґлiйська, норвезька, датська, шведська (є матерiали з фризької, iсландської).
В. Романськi мови представленi зразками текстiв такими мовами: латина, французька, португальська, еспанська, iталiйська, румунська (є матерiали з ретороманської, сардинської, окситанської, галiсiйської, каталонської).
Г. Iншi iндоєвропейськi мови: грецька, вiрменська, латиська, литовська, кельтськi (валлiйська, бретонська, корнська, iрландська); є матерiали з албанської та менської.
Ґ. Iндоiранськi мови: перська, гiндi, бенґалi (є матерiали з мови дарi, таджицької, пушту, осетинської, урду, непалi та iнших мов Iндiї).
Крiм того, є зразки озвучених текстiв угро-фiнськими мовами: фiнською, естонською, угорською (є записи всiх iнших живих угрофiнських мов— дарунок викладача Т. Рантакаулiо, Гельсiнський унiверситет); грузинською, баскiйською, абхазькою, лакською, арабською, iвритом та iншими семiтськими. Є матерiали з тюркських (турецької, азербайджанської, казахської та iнших), китайської, корейської, японської, дравiдiйських, в’єтнамської, малайсько-iндонезiйської; записи iз зразками звучання мов Африки, у тому числi тональних (еве), цокаючих (бушменських) та iн.— дарунок проф. А. Пiсовича (Кракiвський унiверситет, 1976 р.): перезапис з фондiв Паризького iнституту фонетики, 1970 р.
Повне розгортання й технiчне забезпечення цього роздiлу експозицiї потребує ще значних зусиль.

2.3. Iсторiя письма

Роздiл експозицiї “Iсторiя письма” площею 12 кв. м. мiстить зразки письма всiх генетичних попередникiв сучасного лiтерного письма: iдеографiчнi системи Китаю, давньої Асирiї; силабiчне письмо Японiї, Кореї, Iндiї, Ефiопiї; консонантне письмо семiтських народiв (квадратне письмо iвриту, арабське, самаритянське, фiнiкiйське письмо); алфавiтне письмо грекiв, вiрмен, грузинів. Є матерiали з iсторiї розвитку латинського й кириличного письма, їхніх рукописних форм i пошибiв, а також вторинних видiв мовного вираження (стенографiї, телеграфної морської азбуки, алфавiту Брайля для незрячих, жестової алфавiтної системи глухонiмих тощо).

2.4. Вiтрини змiнної експозицiї

Вiтрини змiнної експозицiї— 10 горизонтальних, виготовлених силами студентiв, i 6 вертикальних загальною площею близько 15 кв. м — мiстили за останній час такi тематичнi виставки:
    1. “20 рокiв першої експозицiї матерiалiв музею: 1978 - 1998” (вiдгуки вiдвiдувачiв, фотографiї викладачiв-фундаторiв, фото попереднiх тимчасових експозицiй, оголошення про експозицiю матерiалiв музею пiд час Днiв науки, новi надходження до фондiв музею).
    2. “Новий статус української мови”.
    3. “Мови Близького й Далекого Сходу”.
    4. “Ґранада i Альгамбра”.
    5. “Культура й лiтература Iрану”,
    6. “Перiодика Iндiї”.
    7. “35-й конґрес сходознавцiв у Будапештi 7—12 липня 1997 р.”.
    8. “Букварi мовами свiту” (колекцiя доц. I. I. Магушинця).
    В минулi роки тут відбулися також виставки: “Комп’ютерна лiнґвiстика”, “Мова й культура Iталiї”, “Погляд на Iран”, “Фiнська мова” (до вiзиту заст. мiнiстра освiти Фiнляндiї п. Р. Кайпiо), “Валлiйська мова” (до зустрiчi з письменником з Уельсу Роджером Стевенсом Джонзом та його родиною групи студентiв, що вивчають валлiйську мову), “Баскiйська мова”, “Бретонська мова”, “Фризька мова”, “Нiдерландська мова”, “Мови Африки”, “Класики загального мовознавства”, “Експериментальнi романськi групи ЕРГ Київського унiверситету (1985—1991)”, “Полiглоти минулого й сучасностi”, “Україномовне видання ”Курсу загальної лінґвістики“ Ф. де Соссюра” (до презентації книги 16.06.1998 р.), “Україна на Всесвітній виставці EXPO’98 у Португалії”.

До попередньої сторінкиДо початку сторінки

3. Наукова й педагогiчна новизна

Музей розгорнуто на основi повної орiєнтацiйної бази знань з лiнґвiстики. Цю базу детально опрацював К. М. Тищенко, причому лiнґвiстика стала першою наукою, для якої таку базу створено. Завдяки системнiй експозицiї iлюстративних матерiалiв у музеї започатковано цiлком нову область дидактики, що спирається на синоптичний метод викладання, прiоритет запровадження якого належить, отже, Київському унiверситету. Сутнiсть методу базується на тому, що, на вiдмiну вiд послiдовних у часi аудиторних занять, експозицiйна iнформацiя музею доступна для одночасного i вибiркового iндивiдуалiзованого огляду та сприйняття. Експонати музею забезпечують як загальне ознайомлення зi станом цiлої науки, так i детальнiше вивчення кожної з семи її галузей; вони придатнi також для повторення або перегрупування знань перед iспитом. Зорова фiксацiя студентом навiть самого мiсця або дiлянки розмiщення експонату сприяє кращому запам’ятовуванню мiсця теми або концепту в складi цiлої системи лiнґвiстичних знань. Таким чином, синоптичний метод виявляється одним з реальних засобiв забезпечення iндивiдуалiзацiї навчання. Як зазначає у книзi вiдгукiв проф. Ст. Паван з Флорентiйського унiверситету, “я зробила спостереження, що унаочнення в iлюстративних схемах дозволяє сприймати iдеї пояснюваного матерiалу негайно та вiдразу ж реагувати на них, що уможливлює наукову дискусiю” (запис вiд 10.11.1995 р.).
Вiдпрацьований у музеї досвiд синоптичного викладання потребує популяризацiї та подальшого впровадження.

До попередньої сторінкиДо початку сторінки

4. Науково-освiтнi функцiї

Музей виконує науково-освiтнi функцiї, передбаченi наказом ректора про його створення. Матерiали музею є наочним приладдям для лекцiй з мовознавства i сумiжних дисциплiн (психологiї, iсторiї, географiї, соцiологiї, музеєзнавства, основ наукових дослiджень, спецкурсiв).
Музей використовують як навчальну базу для груп студентiв дев’ять пiдроздiлiв Київського унiверситету (факультети: фiлологiчний, iсторичний, географiчний, соцiологiї та психологiї; iнститут міжнародних відносин; iнститут журналiстики; вiддiлення сходознавства; товариство української мови; гуманiтарнi лiцеї).
Музей провадить екскурсiї та ознайомчi заняття з мовознавства i окремих мов свiту для iнших вузiв (Київський лiнґвiстичний унiверситет, Національний унiверситет “Києво-Могилянська академiя”, Міжнародний iнститут лiнґвiстики і права, Iнститут східної лiнґвiстики і права, Львiвський унiверситет), для академiчних, урядових i просвiтнiх установ України (iнститути НАНУ: сходознавства, мовознавства, археологiї; географiчне товариство; лексикографiчний семiнар ТУМ, секретарiат Верховної Ради, українське радiо, окремi посольства, мовнi курси, гiмназiї, школи).
Музей опрацьовує спiльнi науковi теми з такими дослiдними установами: Iнститут географiї НАН України, Фонд Чiнi (Iталiя), Ґранадський унiверситет.
Особливiстю музею є те, що це поки що єдине мiсце в Українi, де групи студентiв мають змогу вивчати за сучасною методикою рiдкiснi мови свiту— баскiйську, валлiйську, фiнську та iншi.
Про значення музею, змiст i рiвень його дiяльностi говорять численні позитивні вiдгуки фахiвцiв.

До попередньої сторінкиДо початку сторінки

5. Мiжнароднi контакти музею

Про заснування музею в 1992 роцi Київський унiверситет повiдомив у 160 унiверситетiв свiту. З окремими унiверситетами музей досi пiдтримує контакти. Десятки зарубiжних вчених з Великої Британiї, Iталiї, Еспанiї, Фiнляндiї, Нiмеччини, США, Iрану, КНР, Японії, Південної Кореї залишили в книзi вражень свої схвальнi оцiнки концепцiї музею та його роботи.

До попередньої сторінкиДо початку сторінки

6. Унікальність музею

Таким чином, викладене вище достатньою мiрою засвiдчує унiкальнiсть мiжфакультетського Лiнґвiстичного навчального музею Київського унiверситету, яка полягає в його новаторськiй концепцiї, науковiй вартостi експозицiї, що унаочнює переднiй край науки про мову, неповторностi зiбраних графiчних та звукових експонатiв, сполученнi наукової та навчальної функцiй музею i, нарештi, у вiдсутностi аналогiв в iнших науках та iнших країнах.

До попередньої сторінкиДо початку сторінки

Із відгуків відвідувачів

...Праця К. М. Тищенка вiдповiдає на цiлу низку теоретичних питань i запитiв, дедалi вiдчутнiших у сучасному мовознавствi,— зокрема у зв’язку з таким актуальним напрямком як коґнiтологiя.
Акад. Ю. Степанов, лiнґвiст
Росiйська академiя наук
...Обсяг охопленого матерiалу, ретельнiсть його аналiзу i одержанi результати змушують дивуватися (а подив, за Беконом, є зернятко знань). Усе, чим оперує автор,— на порядок вище вiд звичного рiвня: враховано демографічну потужність 1111 мов, наведено 85 закономiрностей мовознавства, 67 карт, схем, графiкiв, стоклiтинну узагальнену матрицю лiнґвiстичних знань тощо.
Канд. фiлол. наук А. Медведєв
Iнститут кiбернетики НАН України
...Своєрідною верифікацією збудованої концепції є четвертий розділ книги, який ілюструє конкретними дослідженнями ефективність застосування запропонованої метатеорії. Тут особливо багато цікавого з творчого доробку К. М. Тищенка...
Навряд чи автор претендує на те, що вiн пiзнав чи розкрив абсолютну iстину в дослiджуванiй галузi, але безперечно те, що вiн зробив велетенський крок, наближаючись до неї.
Проф. С. Семчинський, мовознавець,
Київський національний унiверситет iменi Тараса Шевченка
До попередньої сторінкиДо початкової сторінкиДо початку сторінки
Костянтин Тищенко | Метатеорія мовознавства | Лінґвістичний музей
Натиcніть, будь-ласка, Control + D щоб помістити сторінку у Вибране (створити Закладку)
 
© К. Тищенко, 2000
Вебмайстер Ю. Пероганич, зміни внеснені 17.12.2000