Лінґвістичний музей

• Мiжфакультетський Лiнґвiстичний навчальний музей Київського унiверситету (із офіційного звіту)

Склад об’єкта (Фонд графiчних експонатiв, Фонд мовних звукозаписiв, Фонд об’ємних експонатiв, Бiблiотечний фонд, Фонд предметiв культури)

Експозиція (Системний курс мовознавства, Ґалерея мов свiту,  Iсторiя письма, Вiтрини змiнної експозицiї)

Наукова й педагогiчна новизна, Науково-освiтнi функцiї, Мiжнароднi контакти музею, Унікальність музею, Із відгуків відвідувачів

• Витяг із статті Нiни Клименко "До вершин мовознавчої теорiї"

До вершин мовознавчої теорiї

У бiблiотечному фондi музею вiдвiдувачi знайдуть i монографiї вiдомих мовознавцiв з дарчими написами музею, i колекцiю з 200 букварiв мовами свiту (зiбрану й подаровану музею доц. I. I. Магушинцем), пiдручники й посiбники, iншi книжки, написанi рiзнотипними мовами. Далi їхнiй увазi запропоновано рiзноманiтнi системи письма, причому в такiй послiдовностi, що можна простежити його розвиток, зблизька подивитися на зразки всiх генетичних попередникiв сучасного лiтерного письма: iдеографiчнi системи Китаю та давньої Асирiї; силабiчне письмо Японiї, Кореї, Iндiї, Ефiопiї; консонантне письмо семiтських народiв (iврит, арабське, самаритянське, фiнiкiйське); алфавiтне письмо грекiв, вiрмен, грузин. Експонованi також зразки вторинних видiв графiчного мовного вираження: стенографiї, телеграфної i морської азбуки, алфавiту Брайля для незрячих, жестової алфавiтної системи глухонiмих. У музеї є муляжi та макети об’єктiв, причетних до мовознавства: головного мозку з позначеними мовними дiлянками кори великих пiвкуль, клинописних табличок, архаїчних аналогiв письма. Тут зiбранi також предмети культури, що створюють країнознавчий фон при вивченнi мов.

Кожний роздiл експозицiї музею самодостатнiй настiльки, аби вiдвiдувач мiг заглибитися в окрему галузь знань мовознавства. Ось плакати, що розповiдають про генеалогiчну класифiкацiю мов, їхнє iснування у межах 18 мовних родин та 6 фiл. Найповнiше представленi iндоєвропейськi мови. Студент має змогу швидко оглянути й запам’ятати склад мовних груп - слов’янської, ґерманської, романської, iндоiранської, грецької, кельтської, балтiйської, албанської, вiрменської, а також зорiєнтуватися в генеалогiї угрофiнських i тюркських мов, дiзнатися про генеалогiчнi зв’язки китайської i кавказьких, японської та корейської - i алтайських. Вiн усвiдомлює спорiдненiсть мов свiту, виразно уявляє їхнє географiчне розмiщення.

К. Тищенко плiдно попрацював над тим, аби вiдвiдувачi легше з’ясовували шляхи проникнення i склад лексичних запозичень в українськiй мовi. Вiн розробив ориґiнальну методику встановлення лексичних вiдстаней мiж мовами Європи, показав роль державної мови в етностосунках з меншинами в рiзних країнах свiту. Нова систематизацiя знань про сучасний стан опрацювання генеалогiчної класифiкацiї мов унаочнена на картах мовних фiл. Вона дозволила показати кореляцiю ареалiв мовних родин i рас людства.

В експозицiї музею немає випадкових експонатiв, нема там i прямих “цитат” з опублiкованих iлюстрацiй. Тим-то й заворожує довжелезний 100-метровий вiзуальний ряд окантованих пiд скло таблиць, карт i графiкiв, що складається з добiрних, гранично ущiльнених, гармонiйно насичених iнформацiєю графiчних сюжетiв: тут кожен авторський експонат буквально заряджений конденсованим знанням. Характерна вiдповiдь вченого на питання журналiста В. Губарця “Який найцiкавiший момент можна було б видiлити в цьому музеї?”:

— Все моє попереднє життя спрямоване до однiєї мети — систематизацiї лiнґвiстичних знань. У цьому музеї практично показано, як знання оптимально впорядковуються в новий спосiб. У межах вiднайденої послiдовностi тем кожен наявний блок, кожен фраґмент знань повнiстю зберiгає своє значення для лiнґвiстики, але набуває додаткової ваги завдяки сполученню в єдину систему. Такого в пiдручниках досi не бувало.

Вище йшлося лише про один пiдроздiл музею, який яскраво представляє мовнi родини й мiжмовнi зв’язки. Проте цей пiдроздiл — тiльки частка експозицiї, створеної автором i розгорнутої на основi запропонованої ним спецiальної метатеорiї мовознавства — єдиної операцiйної системи знань про мову i всю лiнґвiстику. I хоча ця система дедуктивна, автор iшов до неї довгi роки, долаючи вершини знань, узагальнюючи рiзнi мовознавчi теорiї, закони та закономiрностi, вiдшукуючи спiльну пiдставу численних мовних об’єктiв. Завдання це не просте, але проф. К. Тищенко впорався з ним успiшно. Синоптичну схему лiнґвiстичних знань створено. Можливо, що на сьогоднi вона єдина в свiтi i нашiй науцi пощастило. Адже створення баз знань рiзних наук належить до актуальних проблем сучасної iнформатики, якi важко розв’язати з використанням навiть найновiтнiших комп’ютерних технологiй. Тут принагiдно згадаймо синоптичну схему iдеографiчних поняттєвих словникiв i ту роль, яку вона вiдiграла в лiнґвiстицi з часу появи першого словника-тезауруса П. М. Роже. Виявилося, що упорядкування словникового фонду мови на основi iєрархiчної системи понять, з якими її слова спiввiдносяться, є складним завданням навiть в однiй мовi. Проте вiдколи така схема була створена, стали можливими iдеографiчнi словники й iнших мов (наприклад, вони є тепер, крiм анґлiйської, в нiмецькiй, еспанськiй i росiйськiй).