Правопис та відмінювання іменників іншомовного походження

  1. Правопис слів іншомовного походження
    1. Передача приголосних у словах іншомовного походження
    2. Передача j та голосних
    3. Групи приголосних з голоснними
  2. Відмінювання слів іншомовного походження
    1. Змінні іменники іншомовного походженння
    2. Незмінні іменники іншомовного походження
  3. Контрольні запитання
  4. Практичні завдання



Передача приголосних у словах іншомовного походження


Приголосні іншомовного походженняУкраїнські відповідникиПриклади
l
передається твердим або м'яким л - залежно від того, як узвичаєне те чи інше слово в українській мові:

л твердим (л, ла, ло, лу): капітал, футбол, халва; глазур, клас, план; блок, велосипед, флот; блуза, металургія; Албанія, Атлантичний океан, Гренландія, Ла-Манш, Лондон, Осло, Тулуза; Веласкес, Голсуорсі, Флобер та ін.;

л м'яким (ль, ля, льо, лю): автомобіль, бульдог, гольф; ляпіс, пляж; кльош, туберкульоз; алюміній, революція; Любляна, Арль, Ольстер, Фінляндія; Лінкольн, Золя, Лютер, Рафаель та ін.

сполучення le передається через ле: білет, желе, легенда, лекція; Валенсія, Каледонія, Палермо, Толедо; Галілей, Лессінг.
g, h
звичайно передаються літерою г: авангард, агітація, гвардія, ембарго, лінгвістика, міграція; гандбол, гербарій, гінді (мова), гіпотеза; Гавана, Гарвард, Гаронна, Гвінея, Гельсінгфорс, Гельсінкі, Гіндустан, Греція, Йоганесбург, Люксембург; Ганнібал, Гейне, Гете, Гізо, Гомер, Гюго, Магомет.
в окремих словах англійського походження h передається літерою х: хобі, хокей, хол; Хемінгуей та ін.
f, ph, th
передаються літерою ф: фабрика, факт, фартух, фах; ефемерний, фараон, корифей, фізика, фонетика; Флоренція, Франція; Філіппіни, Фінікія; Лонгфелло, Фірдоусі та ін.;
th залежно від того, як слово узвичаєне в українській мові, передається то літерою ф, то літерою т:

арифметика, ефір, кафедра, логарифм, міф, орфографія, пафос, Федір;

бібліотека, ортодокс, ортопедія, театр, теорія; Тадей, Теодор.

англійське th - через т:Ворт, Мередіт, Агата, але Голсуорсі, Резерфорд.
Неподвоєні й подвоєні приголосні
1. У загальних назвах іншомовного походження приголосні звичайно не подвоюються: акумуляція, бароко, беладона, белетристика, бравісимо, ват (хоч Ватт), грип, група, групето, гун (гуни), ідилічний, інтелектуальний, інтермецо, колектив, комісія, комуна, лібрето, піанісимо, піцикато, стакато, сума, фін (фіни), фортисимо, шасі, шофер та ін.
Але в окремих загальних назвах зберігається подвоєння: аннали, бонна, брутто, ванна (ванний), мадонна, манна (манний), мотто, нетто, панна, пенні, тонна, білль, булла, вілла, мулла, дурра, мірра.
2. При збігу однакових приголосних префікса й кореня подвоєний приголосний маємо лише тоді, коли в мові вживається паралельне непрефіксальне слово: апперцепція (перцепція), імміграція (міграція), інновація (новація), ірраціональний (раціональний), ірреальний (реальний), контрреволюція (революція), сюрреалізм (реалізм).
Примітка. Коли непрефіксальне слово своїм змістом далеко стоїть від префіксального, приголосний на письмі не подвоюється: нотація - анотація, конотація.
3. Подвоєні приголосні зберігаються в географічних, особових та інших власних назвах: Андорра, Гаронна, Голландія, Калькутта, Марокко, Міссурі, Ніцца, Ренн, Яффа; Бетті, Джонні, Мюллер, Руссо, Торрічеллі, Фламмаріон, Шиллер.
Примітка. Подвоєні приголосні зберігаються в усіх похідних словах: андоррський (Андорра), марокканець (Марокко), яффський (Яффа).

Передача звука j та голосних


Звуки іншомовного походженняУкраїнські відповідникиПриклади
j
відповідно до вимови у словах французького походження передається через ж:Жером (Jerôme), жабо (jabot), Жанна (Jeanne), журі (jury);
у словах англійського походження - через дж:джаз (jazz), Джеймс (James), джемпер (jumper), Джерсі (Jersey);
у словах іспанського походження - через х:хунта (junta), Бадахос (Badajos).
ie (hie)
на початку звичайно передаються через іє:ієрарх, ієрархія, ієрей, ієрогліф,

але: єзуїт, Єна, єна (грошова одиниця Японії), Єрусалим.

je
на початку передається через є:Єнсен, Єсперсен.
io, yo, jo
на початку передаються через іо, коли в українській мові вони вимовляються як два склади:іон, іонізатор, іонійський, Іонічне море;
через йо, коли вони вимовляються як один склад:йод, йота; Йорданія, Нью-Йорк, Йон, Йосип та ін.
i, y та u (німецького дифтонга eu)
в позиції між двома голосними (в іноземній мові) в загальних назвах звичайно не передаються окремим знаком: конвеєр, лояльний, параноя, плеяда, рояль, саквояж, секвоя, фаянс, феєрверк,

але: Гавайї, Гойя, Савойя, Фейєрбах, майя (народність), фойє.

i, y
передаються літерою і :
1. На початку слова:ідея, Іліада, інструкція, інтернаціональний; Індія, Іспанія; Ібсен, Івон, Ізабелла.
2. Після приголосного перед голосним, є та й:артеріальний, геніальний, діалектика, фіалка; аудієнція, гієна, клієнт, пієтет; аксіома, революціонер, соціологія; радіус, тріумф; партійний, радій; Біарріц, Фіуме; Віардо, Оссіан, Фіораванте.
І в середині слова перед голосним іноді переходить у й і відповідно передається на письмі:курйоз, серйозний; ар'єргард, бар'єр, вольтер'янець, кар'єра, п'єса.
ia в кінці слова передається звичайно через ія:індустрія, історія, хімія; Апулія, Греція, Дієго-Гарсія, Мурсія.
3. Після приголосних в особових іменах і в географічних назвах, крім деяких випадків (див. далі п.3-5), а також у похідних прикметниках перед наступним приголосним і в кінці слова:Замбезі, Капрі, Лісабон, Міссісіпі, Монтевідео, Нагасакі, Поті, Ніл, Севілья, Сідней, Сомалі, Сочі; Анрі, Білло, Гальвані, Грімм, Дідро, Дізель, Овідій; лісабонський.
Примітка. Власні імена, що перетворились в назви предметів і явищ, тобто стали загальними іменами, пишуться за правилами правопису загальних назв іншомовного походження:дизель (хоч Дізель).
4. Після приголосних у кінці невідмінюваних слів:

а також перед наступним приголосним у таких невідмінюваних словах, як:

візаві, журі, колібрі, мерсі, парі, попурі, таксі, харакірі;

гратіс, піанісимо.

5. В усіх інших випадках після: б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н перед наступним приголосним:бізнес, пілот, вібрація, академік, фінанси, графік, гіпопотам, логічний, гімн, кілограм, кіно, архів, хімія, хірург, література, республіка, ніша, комуніст.
Примітка 1. У ряді слів іншомовного походження, що давно засвоєні українською мовою, б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н пишеться відповідно до вимоги и:

а також у словах, запозичених із східних мов, переважно тюркських:

бурмистер (алебургомістр), вимпел, єхидна, імбир, кипарис, лиман, миля, мирт, нирка, спирт, химера та ін.,

башкир, калмик, кинджал, киргиз, кисет, кишлак.

Примітка 2. З и також пишуться слова церковного вжитку:диякон, єпископ, єпитимія, єпитрахиль, камилавка, митра, митрополит, християнство тощо.
передаються літерою ї :
після голосного:мозаїка, наївний, прозаїк, руїна, теїн; Енїда, Ізмаїл, Каїр.
Але в складних словах, де перша частина закінчується голосним, на початку другої частини пишеться і:

так само в позиції після префікса, що закінчується на голосний або приголосний:

староіндійський, новоірландський;

антиісторичний, доісторичний, поінформувати, безідейний, дезінтеграція, дезінфекція, дезінформація, розіграш.

передаються літерою и :
1. В загальних назвах після приголосних д, т, з, с, ц, ж (дж), ч, ш, р перед наступним приголосним:дизель, динамо, диплом, директор, методика; інститут, математика, стимул, текстиль, тип; позиція, фізичний; марксизм, силует, система; цистерна, цифра; жирандоль, режим, джигіт, джинси; речитатив, чичероне; ширма, шифр; бригада, риф, фабрика.
2. У географічних назвах з кінцевими -ида, -ика:Антарктида, Атлантида, Флорида; Адріатика, Америка, Антарктика, Атлантика, Африка, Балтика, Корсика, Мексика.
3. У географічних назвах після приголосних дж, ж, ч, ш, щ, ц перед приголосним, але перед голосним і в кінці слова пишеться і:

Алжир, Вашингтон, Вірджинія, Гемпшир, Жиронда, Йоркшир, Лейпциг, Сан-Франциско, Циндао, Чикаго, Чилі;

Віші, Шіофок.

4. У географічних назвах із звукосполученням -ри- перед приголосним (крім j): Великобританія, Крит, Мавританія, Мадрид, Париж, Рига, Рим, Цюрих та ін., але Австрія, Ріо-де-Жанейро.
5. У ряді інших географічних назв після приголосних д, т та в деяких випадках згідно з традиційною вимовою, та в похідних від них: (назад на п.3)Аддис-Абеба, Аргентина, Братислава, Бразилія, Ватикан, Единбург, Єгипет, Єрусалим, Китай, Кордильєри, Пакистан, Палестина, Сардинія, Сиракузи, Сирія, Сицилія, Скандинавія, Тибет; аргентинець, аргентинський та ін.
u
у словах, запозичених із французької мови, після шиплячих ж, ш пишеться відповідно до французького українське у, а не ю:брошура, журі, парашут; також у словах парфуми, парфумерія.
e, ö, eu
передаються літерою е:екватор, екзаменатор, електрика, енергія, ентузіазм, етап, ідеал, каре, силует, театр, фаетон, філе; Еквадор, Па-де-Кале, Теруель; Енгельс, Есхіл.
літерою є:
на початку слова, коли вони в українській мові вимовляються як звукосполучення й + е,

а також після апострофа ('), е, і, й, ь:

європеєць, європейський, єгер, єнот, єресь; Ємен, Євпаторія, Євразія, Європа, Євфрат, Єгипет;

бар'єр, п'єдестал, конвеєр, реєстр, феєрверк, абітурієнт, пацієнт; В'єнна, В'єтнам, Ов'єдо, Трієст, Сьєрра-Леоне; Вандрієс, Дієго, Фейєрбах, Готьє та ін.

Але після префіксів і споріднених з ними елементів пишеться е:діелектрик, поліедр, реевакуація, рееміграція тощо.
Примітка. Є пишеться у слові

е у словах:
траєкторія;

проект, проекція
й под.
oe, ö, eu
передаються літерою е:Гете, Кельн, Вільнев.

Групи приголосних з голосними

Звуки іншомовного походженняУкраїнські відповідникиПриклади
Апостроф (')
1. Апостроф пишеться перед я, ю, є, ї:
після приголосних б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, р:б'єф, комп'ютер, п'єдестал, інтерв'ю, прем'єр, торф'яний, к'янті, миш'як, кар'єра; П'ємонт, П'яченца, Рив'єра, Ак'яб, Іх'ямас; Барб'є, Б'єрнсон, Б'юкенен, Женев'єва, Ф'єзоле, Монтеск'є, Руж'є, Фур'є.
після кінцевого приголосного префікса:ад'юнкт, ад'ютант, ін'єкція, кон'юнктура.
2. Апостроф не пишеться:
перед йо:курйоз, серйозний.
коли я, ю позначають пом'якшення попереднього приголосного перед а, у:бязь; бюджет, бюро, пюпітр, фюзеляж, кювет, рюкзак, рюш; Барбюс, Бюффон, Вюртемберг, Мюллер, Гюго, Кюв'є, Рюдберг.
М'який знак (ь)
1. М'який знак (ь) пишеться після приголосних д, т, з, с, л, н:
перед я, ю, є, ї, йо:адью, конферансьє, монпансьє, ательє, мільярд, мільйон, бульйон, віньєтка, каньйон; В'єнтьян, Фетьйо, Кордильєри, Севілья; Готьє, Лавуазьє, Жусьє, Мольєр, Ньютон, Реньє, Віньї.
відповідно до вимови після л перед приголосним:альбатрос, фільм; Дельфи, Нельсон,

але: залп, катофалк та ін.

відповідно до вимови в кінці слів:магістраль, Базель, Булонь, Рафаель, але: бал, метал, рулон, шприц; Галац, Суец та ін.
2. М'який знак не пишеться:
перед я, ю, коли вони позначають соплучення пом'якшеного приголосного з а, у:мадяр, малярія; дюна, ілюзія, нюанс, тюбик, тюль; Аляска, Дюма, Сю, Цюрих.
Дифтонги au, ou
передаються переважно через ау, оу:аудиторія, аудиєнція, лауреат, локаут, пауза, фауна (але: мавзолей); джоуль, клоун; Джоржтаун, Каунас; Краузе, Паульсен, Фауст, Штраус; Воуверман, Шоу.
у ряді слів - через ав:автентичний, автобіографія, автомобіль, автор, авторитет, автохтон; Австралія, Австрія; Август, Аврора.
Дифтонги ei, ey, iy
Німецький дифтонг ei, англійський ey та голландський iy, y передаються через ей:волейбол, гейзер, дрейф, лейтенант, маркшейдер, капельмейстер, штрейкбрехер; Лейпциг, Рейн, Швейцарія; Ван-Дейк, Гейне, Ейнштейн.
Німецький дифтонг ei у власних назвах новішого походження передається через ай (яй),
дифтонг eu - через ой:
Айзенах, Нойбранденбург, Нортгайм; Вайзенборн, Кайзер, Майнгоф, Нойбауер.
Кінцеві -tr, -dr
передаються відповідно через -тр, -др:барометр, діаметр, семестр, театр, термометр, центр; сидр, циліндр.
Власні назви
англійське w
передається звичайно через в:Вашингтон, Вебстер, Веллінгтон, Вільсон, Вільямс, Вінніпег та ін.,

але за традицією: Уайльд, Уеллс, Уельс, Уолл-стрит, Голсуорсі, Хемінгуей та ін.

французькі ll, ill
після голосних у кінці слів та перед голосними передаються через й:Ануй, Війон; Вайян, Вайєль, Шантійї.
довгі голосні
в прізвищах та іменах, запозичених із фінської та естонської мов, передаються подвоєнням відповідних літер української абетки:ААрне, Куусінен, Тоомінг.


Відмінювання слів іншомовного походження

  1. Іменники іншомовного походження в українській мові поділяються на змінні і незмінні. Змінні іменники іншомовного походження відповідно до їхньої форми в називному відмінку відмінюються за зразком І, ІІ і ІІІ відмін.
    1. За зразком І відмінни відмінюються іменники з закінченнями у називному відмінку -а (-я)(крім тих, які перед закінченням мають голосний звук): капсула (капсули, капсулі), фізика, гіпотеза, теорема, Будда, Жанна; вакуоля (вакуолі, вакуолею), теорія, Гойя, Венеція, Емілія.
    2. Як іменники ІІ відміни, змінюються іменники чоловічого роду, що в називному відмінку однини закінчуються на приголосний звук: арсенал (арсеналу, арсеналом), блок, Дарвін; автомобіль (автомобіля, автомобілем), рояль, Рафаель, гербарій.
    3. За зразком ІІІ відміни відмінюються іменники жіночого роду з кінцевим м'яким приголосним: медаль (медалі, медаллю), мораль, магістраль, педаль.


  2. Деякі іменники іншомовного походження не відмінюються. До групи незмінних належать:

Для того, щоб краще засвоїти поданий матеріал, пропонуємо відповісти на контрольні запитаня та виконати практичні завдання. Бажаємо успіхів!