Спецкурс.
Доц. Людмила Антонівна Алексієнко.
Навчити студентів техніці основних структурних методів, застосуванню їх в експериментальній роботі над мовним матеріалом. Предмет і метод науки тісно взаємопов'язані, вивчення структурних властивостей мови потребує нових експериментальних прийомів аналізу. Структурні методи - дистрибутивний, безпосередніх складників, трансформаційний, опозиційний, компонентний, моделювання пов'язані з теоретичними положеннями структуралізму, що розглядає мову як семіотичну систему, структура якої визначається різноманітними опозиційними відношеннями її одиниць.
1) Поняття структурного методу;
2) Дистрибутивний метод: аксіоматика, техніка. Застосування у польовій роботі лінгвіста; для дослідження структурних характеристик фонем, морфем, слів;
3) Метод безпосередніх складників як різновид дистрибутивного аналізу синтаксичних одиниць - аксіоматика, техніка. Застосування для опису структурних характеристик речення;
4) Трансформаційний аналіз - аксіоматика, техніка. Застосування для аналізу глибинних структурно-семантичних властивостей слів, словосполучень, речень;
5) Опозиційний аналіз - аксіоматика, техніка. Застосування в описах структурних і семантичних характеристик фонем, морфем, слів;
6) Компонентний аналіз - аксіоматика, техніка. Застосування в експериментальних описах структури лексичного і граматичного значення слів;
7) Метод моделювання як комплексний засіб опису системи (підсистем) мови.
Структурні методи розроблялися і вдосконалювалися працями лінгвістів різних шкіл: так, дистрибутивний метод і його різновид - метод безпосередніх складників створені в американській дескриптивній лінгвістиці як дослідницькі формалізовані прийоми встановлення корпусу мовних одиниць з їх структурними характеристиками (Л.Блумфільд, Н.Хомський, Г.Глісон та ін.). У цій же школі було створено трансформаційний метод як розвиток положень дистрибутивного методу, але з більшою пояснювальною силою (З.Харріс, Д. Уорс та ін.). Метод опозицій виник у празькій школі (В.Матезіус, М.Трубецькой, Р.Якобсон та ін.) як формальний засіб встановлення систем фонем; він виявився плідним й при дослідженні словозмінних парадигм, а також у створенні семантичних класифікаторів для тезаурусів.
Принципи компонентного аналізу лінгвістичних значень визначаються працями копенгагенської структуральної школи (Л.Єльмслєв, В.Брьондаль), які обґрунтували можливість розщеплення лексичного значення на елементарні фігури, в термінах яких можна описувати структуру як лексичних, так і граматичних значень.
Усі розглянуті методи базуються на певних аксіомах і гіпотезах, мають свою техніку (операційні прийоми) аналізу. На їх основі можна створювати індуктивні моделі окремих мовних явищ, або й підсистем і навіть моделі мовних систем. Пізнання універсальних або типологічних рис мов дає можливість займатися дедуктивним моделюванням - створенням штучних систем, які гіпотетично є праобразами реальних систем мови, що, як відомо, не є безпосередньо спостережуваними об'єктами і можуть бути описані тільки на основі такого конструювання.
Пропонований спецкурс має як теоретичне, так і практичне значення у навчальному циклі підготовки лінгвістів. Паралельно з реферуванням теоретичних положень студентам пропонується комплекс лінгвістичних завдань, при вирішенні яких необхідно обрати і послідовно застосувати відповідний структурний метод.
Алексієнко Л.А. Інтерпретація аплікативної породжуючої моделі // Проблеми та методи структурної лінгвістики. - К., 1969. - Вип.2.-С. 64-77.
Апресян Ю.Д. Современные методы изучения значений и некоторые методы структурной лингвистики // Проблемы структурной лингвистики. - М., 1963.
Апресян Ю.Д. Метод непосредственно составляющих и трансформационный метод в современной структурной лингвистике // Русский язык в национальной школе. - 1962. - №4.
Глисон Г. Введение в дескриптивную лингвистику. - М., 1959.
Ельмслев Л. Метод структурного анализа в лингвистике // Звегинцев В.А. История языкознания ХГХ-ХХ вв. в очерках и извлечениях. -М., 1965.- Ч.ІІ.-С.103-111.
Ельмслев Л. Можно ли считать, что значения слов образуют структуру // Новое в лингвистике. - М., 1962. - Вып.2. - С. 117-136.
Клименко Н.Ф. Вивчення словотвору на базі аплікативної породжуючої моделі // Проблеми та методи структурної лінгвістики. -К., 1969. - Вип.2. - С.52-64.
Перебийніс B.C. Дослідження лексичної системи на основі аплікативної породжуючої моделі // Структурно-математична лінгвістика. - К., 1965. - С. 65 - 84.
Ружичка Р. О трансформационном описании так называемых безличных конструкций в современном русском литературном языке // Вопросы языкознания. - 1963. - №3.
Русанівський В.М., Перебийніс B.C. Лінгвістичне забезпечення систем автоматичного опрацювання інформації // Вісник АН УРСР. - 1983. - №4.
Трубецкой Н.С. Основы фонологии. - М., 1960.
Уорс Д.С. Трансформационный анализ конструкций с творительным падежом в русском языке // Новое в лингвистике. - М., 1962. - Вып.2. - С.637 - 682.
Шайкевич А.Я. Распределения слов в тексте и выделение семантических полей // Иностранные языки в высшей школе. -1963.
Шаумян С.К. Преобразование информации в процессе познания и двухступенчатая теория структурной лингвистики // Проблемы структурной лингвистики. - М., 1962.
Хэррис 3. Метод в структурной лингвистике // Звегинцев В.А. История языкознания ХІХ-ХХ вв. в очерках и извлечениях. - М., 1965.-Ч.ІІ.-С.209-228.
Хэррис З.С. Совместная встречаемость и трансформации в языковой структуре // Новое в лингвистике. - М., 1962. - Вып. 2. - С.528-637.